Майбутнє зеленої енергетики під питанням: на чому можна заробити інвестору

Конфлікт в Україні значно вплинув на галузь зеленої енергетики в усьому світі, особливо у Європі. Багато країн ухвалили рішення відмовитися від енергоресурсів із Росії, але швидко замістити російські нафту, вугілля і особливо газ — завдання не з простих.

Європейська влада переглянула свою позицію щодо ядерної та газової енергетики: ці енергоносії тимчасово вважаються «стійкими» на період переходу до відновлюваних джерел енергії, а це означає, що інвестиції в них не будуть заборонені. Які перспективи чекають на зелену енергетику в найближчому майбутньому?

Франції, Італії, Німеччини та Австрії вже довелося піти на розконсервацію вугільних електростанцій як альтернативу російським енергоресурсам. Чи не вплине загострення відносин Заходу із Росією на перспективи розвитку зеленої енергетики?

Жителі Європи напередодні чергового опалювального сезону скуповують обігрівачі та відкладають гроші на комунальні платежі, які помітно зросли порівняно з минулим роком. В одній тільки Німеччині з січня до червня 2022 року було продано близько 600 000 електричних обігрівачів, що на 35% більше, ніж за той же період роком раніше. В умовах поступової відмови від російських енергоресурсів влада Німеччини побоюється енергетичної кризи в зимовий час. Електрична мережа в містах може просто не витримати потужності електрообладнання, що значно зросла, в квартирах і будинках.

Ще наприкінці липня газові сховища в Німеччині були заповнені лише на 67%, але до початку вересня було досягнуто запланованого на 1 жовтня значення 85%. Очевидно, використання вугілля замість газу для вироблення електроенергії дозволило прискорити наповнення газових сховищ: 1 серпня у північно-західній частині Німеччини запрацювала вугільна станція Mehrum потужністю 690 МВт, 29 серпня компанію їй склала ТЕС Heyden 4 у Петерсхагені. Влада країни обіцяє, що найближчими тижнями буде запущено й інші електростанції, що працюють на вугіллі.

Але в поточній геополітичній ситуації все може змінитись у будь-який момент, тому голоси тих, хто пропонує продовжити використання атомних електростанцій, знаходять все більшу підтримку. На початку року троє з шести діючих на території Німеччини АЕС було зупинено. Три станції, що залишилися, повинні припинити роботу до кінця 2022 року, але це рішення з великою ймовірністю можуть переглянути. Більше того, можна відновити роботу і зупинених атомних електростанцій, якщо на те буде політична воля. Таким чином, не виключена ситуація, що на початку 2023 року на території Німеччини буде знову шість діючих АЕС, тоді як за планом ця кількість має дорівнювати нулю. Різні політичні сили поки не дійшли згоди щодо розконсервації зупинених атомних станцій та їх подальшого повернення до роботи. Запуск вже зупинених АЕС дозволить Німеччині додати в енергетичну скарбничку 17 млрд кВт*год, що дозволить заощадити 2 млрд кубометрів такого дорогого газу.

На початку липня Європарламент відхилив пропозицію викреслити газову та атомну енергетику із плану переходу Європи до зеленої економіки. Отже, ці види енергоносіїв вважатимуться стійкими у період початку відновлюваним джерелам енергії. Рішення європейської влади, напевно, позначиться на долі проектів, спрямованих на перехід на зелену енергетику.

Німці намагаються вичавлювати максимум із усіх доступних джерел енергії, причому навіть таких неекологічних, як вугілля. У країні, як і раніше, працюють десятки електростанцій, джерелом для яких є вугілля. У самій Німеччині також видобувають буре вугілля — країна посідає третє місце у світі з його видобутку. Для безперебійної роботи вугільних електростанцій влада вирішила віддати пріоритет поїздам з вугіллям на шкоду пасажирському транспорту. Однак, незважаючи на щотижневі новини про те, що Німеччина запускає законсервовані вугільні станції, статистика говорить про те, що вироблення електроенергії на станціях бурого та кам'яного вугілля падає з початку року. Можливо, видобуток нарощуватиметься взимку, а в поточних умовах є проблема з перевезенням вугілля річковим транспортом через сильну посуху в регіоні. За планом переходу на зелену енергетику, всі вугільні станції в країні планувалося закрити протягом 2022–2023 років, але майже напевно ці терміни перенесуть.

Про розконсервацію атомних електростанцій гадають і в іншій частині світу — Японії. У липні прем'єр-міністр Фуміо Кісіда закликав якнайшвидше запустити дев'ять із 10 ядерних реакторів, які поки що дозволено експлуатувати. Минулої зими країна зіткнулася з енергетичною кризою, багато в чому викликаною переходом на зелену енергетику, тому влада робить випереджувальні кроки з метою не допустити повторення важкої ситуації в майбутньому. ВІЕ (відновлювані джерела енергії) поки що займають лише невелику частку в структурі споживання енергії в Японії. Зупинені по всій країні АЕС після трагедії у Фукусімі поступово повертають до ладу, щоб не допустити дефіциту електрики в зимові місяці.

Сусідна Південна Корея нещодавно заявила про прихильність до мирного атома. Згідно з постановою уряду, до 2030 року частка атомної енергетики у загальній енергосистемі становитиме щонайменше 30%. Станом на кінець 2021 року в країні діяли 24 АЕС, на які припадало 27,4% усієї енергії, що виробляється. За планом влади атомні електростанції залишаться одним із основних джерел енергії ще протягом як мінімум 60 років.

Поки навіть у передовій Німеччині перехід на зелену енергетику йде не вражаючі темпи. До 2030 року кількість електромобілів у країні планується довести до 15 млн., зарядних станцій для них — до 1 млн. Станом на липень 2022 року ці плани реалізовані лише на 5–6%. Ситуація з переходом на відновлювані джерела енергії — вітер і сонце — трохи краща: вітряні станції на суші вже виробляють майже половину від запланованої потужності, а ось прогрес із вітряками на морі та із сонячними станціями дещо гірший.

У деяких європейських країнах влада досягла великих успіхів у питанні переходу на відновлювані джерела енергії. Наприклад, у Швеції вже в 2019 році на ВДЕ припадало більше половини загального споживання країни, тоді як середня частка ЄС на той момент була близько 20% — приблизно як у Німеччини.

Ще однією перешкодою на шляху переходу до зеленої енергетики є зростання цін на багато металів та інших супутніх матеріалів, необхідних для виробництва сонячних панелей, акумуляторів та іншого обладнання, без якого не обходяться сучасні потужності з виробництва енергії. Аналітики S&P Global у середині липня заявили про загрозу дефіциту міді, який може сплутати світові плани щодо скорочення викидів двоокису вуглецю. Причому проблема може бути значно ширшою: фахівці вважають, що в XXI столітті дефіцит цього металу може стати основною дестабілізуючою загрозою міжнародній безпеці.

В одному електромобілі в середньому використовується 83 кг міді, що вчетверо більше, ніж у традиційному авто з двигуном внутрішнього згоряння. Це означає, що амбітні світові плани щодо переходу на електричні машини вимагатимуть колосальних обсягів міді. Адже цей метал застосовується і в енергорозподільчих мережах, у виробництві сонячних панелей та вітряних генераторів. До 2035 попит на мідь може подвоїтися в порівнянні з 2020 роком. За поточного рівня видобутку мідної руди дефіцит до 2025 року становитиме 1 млн т, а до 2035 р досягне майже 10 млн т. Щоб уникнути нестачі міді, недостатньо просто збільшити видобуток та переробку на існуючих шахтах та підприємствах. Необхідно відкривати нові шахти та переробні заводи, а таких планів аналітики поки що не бачать.

Related