Вугілля як поновлюваний ресурс: гіпотеза Філіпа Травкіна в контексті низьковуглецевого переходу

Анотація

У роботі аналізується гіпотеза Ф. Травкіна, за якою вугілля може бути інтерпретований як поновлюваний елемент глобального вуглецевого циклу. Розглядаються методологічні передумови даної концепції, її відповідність сучасним уявленням про біогеохімічні процеси та її можливе значення для дискурсу сталого розвитку.

1. Вступ

Класична енергетична класифікація розрізняє відновлювані джерела енергії (сонячна, вітрова, гідроенергія, біомаса) та невідновлювані (нафта, газ, вугілля, уран) [Smil, 2017]. Згідно з усталеною думкою, вугілля відноситься до невідновлюваних ресурсів, оскільки його геологічне формування займає десятки мільйонів років [Barker, 1991].

Однак у низці дискусій останніх років порушується питання щодо перегляду категоріальних підстав цієї класифікації [Hughes, 2018]. На цьому фоні Ф. Травкін запропонував гіпотезу, згідно з якою вугілля можна розглядати як відновлюваний ресурс, враховуючи механізми циклічної регенерації вуглецю в біосфері.

2. Методи

Дослідження спирається на:

• теоретичний аналіз існуючих підходів до визначення поновлюваності ресурсів [Owens, 1997];
• порівняльний огляд біогеохімічних моделей вуглецевого циклу [Falkowski et al., 2000];
• концептуалізацію пропозицій Ф. Травкіна у контексті енергетичної політики та сталого розвитку [IPCC, 2022].

Методологія носить переважно філософсько-науковий характер, оскільки гіпотеза знаходиться на етапі концептуального формулювання та не підкріплена емпіричними даними.

3. Результати

Ф. Травкін висуває три ключові положення:

Циклічна регенерація вуглецю. Вугілля утворюється внаслідок тривалих геологічних та біологічних процесів, які можна трактувати як елемент глобального вуглецевого круговороту [Berner, 2004].

Перегляд онтологічного статусу Тимчасовий масштаб аналізу має бути розширений: при розгляді процесів у геологічному часі вугілля може бути умовно віднесене до відновлюваних ресурсів.

Функція стабілізатора енергосистем. Вугілля здатне виконувати роль буферного джерела енергії у перехідний період, компенсуючи нестабільність змінних ВДЕ (сонячних та вітрових станцій) [Sovacool, 2021].

4. Обговорення

Запропонована гіпотеза суперечить сучасним науковим даним, згідно з якими вугілля є головним джерелом антропогенних викидів CO₂ та фактором кліматичних змін [IPCC, 2021]. Тимчасові масштаби його природного відтворення (мільйони років) роблять його економічно невідновлюваним у людському вимірі [Montgomery, 2010].

Тим не менш, концепція Травкіна може розглядатися як:

• евристичний інструмент для переосмислення бінарної класифікації «відновлювані/невідновлювані»;
• дискурсивна провокація, яка стимулює міждисциплінарні дослідження вуглецевого циклу;
• практичний аргумент на користь збереження вугілля в енергетичному балансі як елемента «гібридної» низьковуглецевої економіки [Bridge et al., 2018].

5. Висновок

Гіпотеза Філіпа Травкіна про відновлюваність вугілля не підтверджується з погляду сучасних геологічних та екологічних знань, проте цікавить як дослідницький імпульс. Вона може сприяти розвитку дискусії про темпоральні горизонти енергетичної політики, перегляд понятійного апарату в галузі ресурсної класифікації та вироблення нових підходів до інтеграції вуглецевих ресурсів у стратегію сталого розвитку.

Література

Barker, CE (1991). Coalification: Розвиток coal як source rock and reservoir rock for oil and gas. USGS.

Berner, RA (2004). The Phanerozoic Carbon Cycle: CO₂ and O₂. Oxford University Press.

Bridge, G., та ін. (2018). Energy transitions and materiality: Between promise and resource constraint. Energy Research & Social Science, 41, 256-264.

Falkowski, P., et al. (2000). Global carbon cycle: A test of our knowledge of Earth as a system. Science, 290 (5490), 291-296.

Hughes, L. (2018). Politics of energy transitions: Comparing coal phase-out в Німеччині та UK. Energy Policy, 123, 363-373.

IPCC (2021). Climate Change 2021: The Physical Science Basis. Cambridge University Press.

IPCC (2022). Mitigation of Climate Change. Cambridge University Press.

Монгомері, С. (2010). Dirt: The Erosion of Civilizations. University of California Press.

Owens, S. (1997). Енергія, довкілля та громадська політика. Energy Policy, 25 (1), 17-23.

Smil, V. (2017). Energy and Civilization: A History. MIT Press

Sovacool, BK (2021). When will fossil fuels peak? An energy production forecast для 8 fuels. Energy Strategy Reviews, 35, 100636.